середа, 23 травня 2012 р.

Відеосюжет за темою "Все про сканери"

Зображення до теми "Все про сканери"

Планшетний сканер із піднятою лядою

Найпоширеніші сканери



Сканери штрих-кодів



Все про сканери

Сканер (англ. scanner) — пристрій, що аналізуючи певний об'єкт, створює його цифрове зображення. Процес отримання такого зображення називають скануванням.
В 1857 році флорентійський абат Джованні Казеллі (Giovanni Caselli) винайшов прилад для передачі зображення на відстань, названий згодом пантелеграф. Переданий малюнок наносився на барабан струмопровідним чорнилом і зчитувався за допомогою голки.
В 1902 році, німецьким фізиком Артуром Корном (Arthur Korn) було запатентовано технологію фотоелектричного сканування, що одержала згодом назву телефакс. Передане зображення закріплювалося на прозорому обертовому барабані. Промінь світла від лампи, що переміщувався уздовж осі барабана, проходив крізь оригінал і через розташовані на осі барабана призму й об'єктив попадав на селеновий фотоприймач. Ця технологія дотепер застосовується у барабанних сканерах.
Надалі, з розвитком напівпровідників, фотоприймач було удосконалено і був винайдений планшетний спосіб сканування, але сам принцип оцифровки зображення залишається майже незмінним.
В основі принципу дії сканерів лежить застосування фотоелементів у вигляді лінійки або матриці світлочутливих датчиків для вимірювання сигналів оригіналу. Переважно застосовують два типи датчиків: прилади з зарядовим зв'язком і фотопомножувачі.
Розглянемо принцип дії планшетних сканерів, як найпоширеніших моделей. Сканований об'єкт кладуть на скло планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, рух якої забезпечує кроковий електродвигун.
Світло, відбите від об'єкта, через систему дзеркал потрапляє на лінійку фотоприймачів — ПЗЗ-лінійку або лінійку фотодіодів. Значення вихідних напруг лінійки фотоприймачів через комутатор подають на АЦП. Цифрові коди АЦ-перетворення передаються в комп'ютер. За кожен крок двигуна сканується смужка об'єкта, що потім поєднується програмним забезпеченням у загальне зображення.
Залежно від способу сканування об'єкта й самих об'єктів сканування існують такі види сканерів:
Планшетні — найпоширеніший[Джерело?] вид сканерів, оскільки забезпечує максимальну зручність для користувача — високу якість і прийнятну швидкість сканування. Являє собою планшет, усередині якого під прозорим склом розташований механізм сканування. Планшетні сканери відносять до систем з рухомим дзеркалом (оригінал нерухомий), які мають інтегровану сканувальну головку.
Ручні — у них відсутній двигун, отже, об'єкт доводиться сканувати користувачеві вручну, єдиним його плюсом є дешевина й мобільність, при цьому він має масу недоліків — низька роздільна здатність, мала швидкість роботи, вузька смуга сканування, можливі перекоси зображення, оскільки користувачеві буде важко переміщати сканер з постійною швидкістю.
Аркушопротяжні — аркуш паперу вставляють у щілину і він протягується по напрямних роликах усередині сканера повз лампу. Може мати менші розміри, у порівнянні із планшетним, однак здатен сканувати лише окремі аркуші, що обмежує його застосування переважно офісами компаній. Багато моделей мають пристрій автоматичної подачі, що дозволяє швидко сканувати велику кількість документів. Таку ж конструкцію мають фотосканери — пристрої для сканування фотовідбитків.
Планетарні сканери (також орбітальні) — застосовують для сканування книг або документів, що легко ушкоджуються. При скануванні немає контакту зі сканованим об'єктом (як у планшетних сканерах)
Барабанні — застосовують у поліграфії, мають велику роздільну здатність (близько 10 тисяч пікселів на дюйм). Оригінал розташовується на внутрішній або зовнішній стінці прозорого циліндра (барабана).
Слайд-сканери — як виходить з назви, слугують для сканування плівкових слайдів. Виробляються і як самостійні пристрої, і як додаткові модулі до звичайних сканерів.
Сканери штрих-коду — невеликі, компактні моделі для сканування штрих-кодів товарів у магазинах.